/Відкритий лист до Посольства України в Словаччині

Відкритий лист до Посольства України в Словаччині

Кицун Оксані Мирославівні
Посольство України в Словацькій Республіці
Radvanská, 35,811 01, Bratislava, Slovenska republika

Копії:
Клімкіну Павлу Анатолійовичу
Міністру закордонних справ України

Райніну Ігорю Львовичу
Голові Адміністрації Президента України

Гопко Ганні Миколаївні
Голові Комітету у закордонних справах ВР України

Шановна Оксано Мирославівно!

Від імені численної групи волонтерів, що постійно і систематично працюють для того, щоб допомагати Україні в ці важки часи її боротьби за незалежність, звертаємось до Вас, як до тимчасово виконуючого обов’язки керівника української дипломатичної місії в Словацькій Республіці. Через те, що на всі попередні листи до посольства ми не отримали жодної письмової відповіді, змушені звертатись до Вас відкрито.

Можливо Ви вже чули про те, що третій рік поспіль щотижнево українці виходять в історичний центр Братислави для того, щоб збирати кошти, які згодом витрачаються на найбільш нагальні потреби українців, які постраждали захищаючи нашу Батьківщину? У цілому під час таких збірок, переважно монетами дрібного номіналу, ми зібрали 9381,99 євро. На зібрані кошти була придбана швидка допомога для ст. Луганська (Луганської обл.), фізіотерапевтичне обладнання для медичного реабілітаційного центру, чисельні партії ліків і супутніх медичних товарів для українських шпиталів. Звітність, щодо збору коштів проходить виключно публічно, жодного центу від зібраного не було витрачено на наші власні адміністративні потреби. Всі, хто працює на збірках допомоги Україні та її доставці до місця призначення, робить це виключно на власному ентузіазмі і за власний кошт, та без будь-якого сприяння представників консульських/дипломатичних органів.

Наша робота знайшла визнання і була позитивно сприйнята Представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН). «Україна-Словаччина СОС» з 2014 року є виконавчими партнером УВКБ ООН по кластеру непродовольчої гуманітарної допомоги. Представники благодійного фонду «Україна-Словаччина СОС» та громадської організації «SME SPOLU» отримали перемогу у номінації «Закордонний волонтер Словаччини – 2015» Міністерства закордонних справ і європейських питань Словаччини. Ми отримали схвальну оцінку і щиру підтримку нашої діяльності від Президента Словацької Республіки Пана Андрія Кіски. Під час акцій допомоги України до нас активно долучаються депутати словацького та українського парламентів, представники міжнародних гуманітарних фондів, інших дипломатичних місій Словаччини та звичайні громадяни.

Згуртування спільноти навколо допомоги Україні та зацікавленість місцевих громадян, призвела до усвідомлення необхідності подальшої праці задля збереження та розвитку української ідентичності. Крім того, ми вкрай потребуємо дієвих інструментів для покращення іміджу українців серед місцевого населення:  наша мова та література, наше мистецтво, наші пам’ятки та культура заслуговують уваги. Гідність Українців в Словаччині сьогодні ґрунтується виключно на ентузіазмі людей і, на жаль, нам не відомо про зусилля і конкретні досягнення української дипломатичної місії в цьому напрямку, якщо не сказати протилежне.

У зв’язку з вищенаведеним просимо надати нам відповіді на наступні питання:

1) Український культурний центр в м. Братислава

Можливо Вам відомо, що Словаччина входить до переліку держав, в яких, відповідно до Указу Президента України від 20.02.2006 р. №142, має бути створений Український культурний центр у складі закордонної дипломатичної установи? Центр має сприяти, зокрема, вивченню української мови на території цієї держави; підтримувати зв’язки з українцями  за кордоном, сприяти задоволенню їх культурно-мовних, інформаційних та інших потреб. (ст. 4 Положення “Про культурно-інформаційний центр у складі закордонної дипломатичної установи України).

Тривалий час в Братиславі щотижнево збираються діти різних національностей, для того щоб спілкуватись українською, а деякі – з ціллю вивчати українську мову. Ця діяльність – виключно ініціатива місцевої громади. Зустрічі безкоштовні. Вчителі працюють на власному ентузіазмі, витрачаючи свої власні кошти, час та забезпечуючи дітей канцелярськими потребами, методичними матеріалами. Приміщення надається благодійниками також безкоштовно. Ми неодноразово піднімали це питання в посольстві. Зокрема, про потребу у приміщенні. Відповідь була тією ж – коштів на це не передбачено. Наразі кількість дітей, що хотіли б вивчати українську мову, зростає. З огляду на кількість бажаючих, виникла необхідність поділу слухачів на три вікові групи та забезпечення кожної з них окремим приміщенням для навчання.

У зв’язку з вказаним вище, дозвольте декілька запитань:

  • Чи існує Український культурний центр в м. Братислава і де він розташований?
  • Хто його очолює, відповідно до ст. 5 Положення?
  • Які заходи відбуваються в Центрі?
  • Яким чином можна дізнатись про заплановані події, чи існує план культурних заходів, зокрема, для збереження рідної мови для українців Словаччини?
  • Яким чином для активізації роботи Центру залучається українська громада?
  • Яке відношення до пропагування української культури має святкування 25-ої річниці української незалежності на Братиславському граді?
  • Скільки було витрачено коштів на організацію цього заходу і чи залишилось хоч трошки для тих потреб, необхідність яких акцентується в цьому зверненні?
2) Українські пам’ятки на території Братислави, вшанування пам’яти українських героїв.

Можливо Вам відомо, що на території Братислави є декілька пам’яток, пов’язаних з Україною?

Зокрема, пам’ятник Т. Г. Шевченка, до якого щорічно – на річницю народження і смерті – один єдиний представник від посольства покладає квіти і щорічно висловлює глибоке занепокоєння тим занедбаним станом, в якому він перебуває. На бюсті навіть немає таблички з іменем Т. Г. Шевченка, місцеві мешканці, що проживають в цьому спальному районі, й гадки не мають, хто цей чоловік, активно використовують навколишню клумбу як місце для куріння.

Друга пам’ятка – пам’ятний хрест, встановлений українською делегацією на місці масового поховання воїнів, що загинули під час звільнення Братислави від фашистських загарбників, який також немає жодної позначки про це (меморіал Славин, Братислава).

8 травня цього року ми стали свідками того, як офіційна делегація українських дипломатів разом пройшла повз нього і поклала свій вінок в кольорах українського державного прапору до радянської стели із портретом «мотороли» і надписом під портретом «герои новороссии», залишеним напередодні гостями Словаччини – «нічними вовками». Поклали вінок до портрету «мотороли» і розійшлись. Висловити обурення, або просто прибрати цю ганьбу, покладену на кістках наших предків, бажаючих серед українських дипломатів не знайшлось.

8 травня 2016, український вінок покладений представниками дипломатичної місії поруч з вінками «ночних волков» і портретами «героев новоросии». 

З жовтня 2014 року в Словаччині активно працює «почесне консульство новоросії», його представники регулярно відвідують тимчасово непідконтрольні Україні території Донецької і Луганської областей, «Почесний консул новоросії» бажаний гість в російському посольстві, досі отримує там почесні нагороди.

 Зокрема, 2016 р. (фото зі сторінки «почесного посольства новоросії» в фб)

Приїзд «ночних вовків» в Братиславу – 5 травня 2016 р. Можна побачити в руках одного із прихильників «новоросії» світлини її «героїв» біля яких через три дні були покладені квіти українськими дипломатами (фото зі сторінки почесного посольства новоросії в фб)

  • Чи має посольство України власну офіційну позицію щодо існування в Словаччині «почесного консула/посольства новоросії»?
  • Яким чином була висловлена незгода, обурення щодо зневаги пам’яті численних жертв воєнних дій, що йдуть зараз на Сході України?
  • Чи не хотіли б представники дипломатичної місії зустрітися із чисельною групою українців з Донецької і Луганської областей, щоб дізнатись про те, що зараз відбувається в їх домівках, хто такий, зокрема, «моторола», і хто його шанує?
  • Чи існує в посольстві план і терміни виконання облаштування памяток в Братисаві і відповідальна за це особа?
3) Гуманітарна допомога Україні

Можливо, Вам відомо, що волонтери в Словаччині активно збирають і передають в Україну гуманітарну допомогу, маючи на це всі дозвільні документи, зокрема, для проведення публічних грошових збірок і для передачі зібраних коштів за кордон?

  • Коли востаннє за два роки українське посольство проявляло ініціативу, інтерес щодо поточного стану, проблем, труднощів, повязаних зі збором, перевезенням гуманітарних вантажів в Україну?
  • Чи відчуває посольство потребу під час своїх урочистих святкувань забезпечувати збір допомоги країні, якій вони служать, як це останнім часом прийнято в інших  українських дипломатичних місіях?
4) Реалізація і захист законних прав і інтересів українців Словаччини.

Можливо Вам відомо, що 8 квітня 2014 року була підписана Угода між КMУ та Урядом Словаччини «Про академічне взаємне визнання і еквівалентність документів про освіту, виданих в Україні та Словацькій Республіці». В Україні ця угода набула чинності майже рік тому – 1.11.2015, тобто дипломи словацьких спеціалістів автоматично визнаються еквівалентними українським.

Однак в Словаччині й досі не впроваджені внутрішньодержавні адміністративні процедури визнання українських дипломів. Оскільки останнім часом в Словаччині збільшується кількість українських мігрантів, нами встановлені непоодинокі випадки дискримінації українців в праві на працю, бюрократичну процедуру нострифікації дипломів фактично неможливо пройти тим, хто отримав освіту в окупованому Криму, непідконтрольних Україні районах Донецької і Луганської областей. Спостерігається дискримінація права на працю серед представників окремих професій.

Крім того, можливо Вам відомо, що наразі притулку в Словаччині попросили декілька громадян України з окупованого Криму і Донбасу? Зокрема, серед них громадянка України с чотирма (!) неповнолітними дітьми. Українці Словаччини, міжнародні правозахисні і гуманітарні організації долучаються до їх підтримки і допомоги. Однак ні з ким з тих громадян України, що зараз проходять процедуру визнання біженцями, тимчасово мешкають в таборі Опатовська Нова Весь, потребують допомоги, не зв’язувались представники нашого Посольства.

  • Яким чином Посольство України сприяє впровадженюю в Словаччині  внутрішньодержавних процедур визнання еквівалентності наших дипломів?
  • Чи були зроблені з боку Посольства офіційні запити, звернення до відповідних органів влади Словацької Репсубліки з цього приводу?
  • Яким чином Посольство України допомогає українським біженцям на території Словаччини?
  • Сподіваємось на швидку і повну відповідь.

Водночас, прошу вважати даний лист запитом на інформацію, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідь прошу надіслати на електронну адресу: info@smespolu.org
Братислава, 11 жовтня 2016.

Швачка Ганна
голова громадської організації SME SPOLU,
благодійного фонду «Україна-Словаччина СОС»,
канд. юр. н., доцент

До запиту долучились:

Данилюк Олександр – Народний герой України, лікар-хірург;

Попович Ладіслав – християнський чернечий орден Римо-Католицької церкви;

Капустін Михайло – рабин;

Горін Наталія – стипендистка Національної стипендійної програми Словацької Республіки, канд. екон. наук;

Чуба Галина – стипендистка Урядової програми Словаччини з підтримки науки, канд. філол. наук;

Дмитрук Вікторія – лікар-педіатр, канд. мед. наук;

Сосновська Ірина – лікар;

Рубанова Катерина – підприємець;

Бикова Ірина – викладач;

Носа Маріанна – підприємець;

Хоршакова Елі – студентка;

Россомаха Євген – працевлаштований;

Комишенець Юлія – керівник торгівельного відділення;

Хвойков Станіслав – підприємець;

Хвойкова Марина – менеджер відділення;

Душенко Ольга – офісний працівник;

Даубнерова Любов – підприємець;

Яворова Людмила – домогосподарка;

Тимошенко Євген – підприємець;

Кожухова Тетяна – офісний працівник;

Ліщук Євген – перекладач;

Черниченко Юрій – підприємець;

Черниченко Тетяна – домогосподарка;

Курган Оксана – підприємець;

Петракова Оксана – менеджер торгівельного відділення;

Овчаренко Олександр – підприємець;

Басараб Олекса – науковий дослідник Словацького Iнституту  безпекової політики

Зарічнюк Марина – менеджер;

Хабкова Олена – касир;

Носа Віталій – адвокат;

Рибак Марія – підприємець;

Рибак Роман – підприємець;

Вивурська Антоніна – студентка;

Углач Дмитро – юрист;

Даниленко Надія – лікар, косметолог;

Плешаков Олег – підприємець;

Розквас Ростислав – підприємець;

Мирошниченко Дмитро – аудітор;

Янчук Лариса – викладач;

Каро Марина – медсестра;

Загоревський Дмитро – підприємець;

Шаровський Микола – підприємець;

Дворниченко Дмитро – підприємець;

Сироватка Марина – підприємець;

Польчинська Ксенія – викладач;

Купчик Ананстасія – косметолог;

Комишенець Лідія – пенсіонерка;

Заець Володимир – підприємець;

Холодова Ганна – підприємець;

Холодов Василь – підприємець;

Данилюк Володимир – підприємець;

Вівчар Назарій – студент;

Герц Сільвія – психолог;

Мухлигіна Юлія – сфера туризму;

Громко Світлана – бухгалтер;

Білик Андрій – санітарний лікар;

Камінська Тетяна – масажист-реабілітолог;

Каро Рафаель – підприємець;

Курбатова Марина – лікар швидкої допомоги;

Турас Олена – психолог;

Островной Ігор – лікар-кардіолог

Лист відкритий до підписання. Наведений список підписантів не є вичерпаним.